Цього разу рубрика «Сучасні генії фотографії» розповість нам про французького фотографа Фредеріка Фонтенуа (Frédéric Fontenoy). Його роботи цікаві, захоплюючі, місцями відверті і навіть агресивні. На цей раз можна сміливо ставити вікове обмеження 18+. Світ Фредеріка Фонтенуа це ментальний простір, в якому знаходиться багато чого цікавого.
Насамперед Фредерік Фонтенуа це сімейна розповідь. Інформації про нього не дуже багато, навіть на офіційному сайті, але все ж таки дещо відомо. Народився 1963 року в Парижі. Фотографії навчався у швейцарській школі. Певний вппив на його творчість справила сімейна історія. Він мав діда-вигнанця єврейського походження з одного боку і дідуся-колабораціоніст з іншого боку, який зник під час падіння Берліна навесні 1945 року. Табу і темна сторона сім’ї, змушує Фредеріка в 40 років розпочати дослідження щодо свого загадкового дідуся, засудженого заочно до 20 років в’язниці, 1947 року. Натхненний своїм дідом, не менше ніж роботами французького філософа Джорджа Батайя (Georges Bataille) та образами німецького графіка Ганса Беллмера (Hans Bellmer), Фонтенуа свідомо знімає сексуальні тіла, стверджуючись таким чином.
Фотографує він у своїй студії, яка знаходиться в нього ж у квартирі. Його спірні роботи турбують і захоплюють. Фотографії зображують домашні сцени у темній кімнаті, повній антикварних об’єктів, що нагадують борделі 30-х років. У роботах Фонтенуа його «персонаж» з’являється як збочений двійник Фредеріка, перетворений в якійсь позачасовій людині, що переміщається в тому самому інтер’єрі, змінюваному залежно від сцен: темна кімната, кімната-театр або ментальний лабіринт.
Він великий офіцер – творець цих трюків, цей дуплет диявольської уяви і злісного божевілля, здається, створює ту саму експресію, яку і називаємо Мистецтвом. Переслідувач мучить своїх моделей – він їх зв’язує, хльоскає батогом, знову зв’язує і карає… У його світі жінка це предмет, іноді частина меблів. Він грає з фетишистськими кліше, еротизмом і всесвітом БДСМ – мотузками, високими підборами, верховою їздою та тростинами з набалдашниками у вигляді рогів оленя або зі свастикою. Але незважаючи на роль жертв, моделі одержують задоволення. За такими хтивими образами ховається чиста естетика, витончений стиль, елегантна гра світла і тіні в чорно-білій картинці, гармонійні персонажі, а глядач – це вуаєрист, який бере участь у цьому гулянні.
Давайте поринемо у цей фантасмагоричний світ темної кімнати Фредеріка Фонтенуа.
