Привіт! Скучили? Сьогоднішня стаття циклу «Гуру фотографії» про професійного фешн-фотографа, який вагомо вплинув на сучасну фотографію – зустрічайте, німецький фотограф Пітер Ліндберг (Peter Lindbergh). Іноді його звуть і Пітер і Петер, як правильніше – залишимо вирішувати лінгвістам, але переважна кількість ресурсів називають його Пітером, що і ми робитимемо. Це один із тих людей, про кого можна говорити не просто дуже багато, а навіть написати не одну книгу. Вклад Пітера у розвиток та становлення сучасної фотографії складно оцінити – майстер портретної та фешн фотографії, один із творців феномену супермоделей 90-х.
Як все починалося
Не всі знають, що Пітер Ліндберг – це псевдонім, справжнє ім’я фотографа – Пітер Бродбек. Він народився 23 листопада 1944 року у маленькому польському місті Лешно (на той момент німецьке місто), але ще дитиною разом із батьками перебрався до ФРН у місто Дуйсбург. Після закінчення середньої школи займався оформленням вітрин в універмазі та навчався у берлінській академії образотворчих мистецтв. Він згадує ці роки:
«Я вважав за краще активно шукати натхнення у ван Гога, мого ідола, ніж малювати портрети та пейзажі, що викладаються у художніх школах …»
Після, якийсь час шукав себе і подорожував Іспанією та північною Африкою, а після повернення вступає до художнього коледжу в Крефелді. Під час навчання в коледжі був підданий впливу робіт Джозефа Кошута (Joseph Kosuth) та Концептуального руху, а незадовго до випуску його роботи експонувалися у прославленій авангардній галереї Denise René – Hans Mayer у 1969 році. Але живопис не приносила молодому Пітеру Ліндбергу повного задоволення і він у 1971 році звернув свій погляд на фотографію. У цьому ж році він перебрався в Дюссельдорф, де йому підвернулася робота помічником фотографа Ганса Люкса (Hans Lux). Пропрацювавши в нього два роки, Пітер відкриває свою власну студію та розпочинає кар’єру незалежного рекламного фотографа. Декілька років наполегливої роботи дали свій результат – і роботи Пітера були опубліковані в 1978 році в журналі Stern аж на 14 сторінках! У цьому ж році він переїжджає до Парижа, на хвилі популярності його робіт.
Роки творчого успіху
Фешн фотографія
Протягом кількох років, Пітер Ліндберг знімав актрис та топ-моделей, фотографував для відомих фешн брендів та модних журналів. У своїй біографії Пітер називає себе піонером в області фотографії, що привніс форму нового реалізму, перевизначив стандарти краси в позачасових зображеннях. Його гуманістичний підхід та ідеалізація жінки на знімках оголює їхню душу та особистість.
“Сьогодні перед фотографами стоїть завдання звільнення жінок і, зрештою, всіх, від жаху моложавості та досконалості.”
Ліндберг – перший фотограф, який включив оповідання до своїх фешн знімків, що призвело до нового бачення фотографій у цій сфері. Протягом кількох років він створював знімки, що увійшли до історії фотографії та характеризуються мінімалістським підходом до фотографії постмодерну. 1988 року його запросили зробити знімки для американського Vogue.
Щоб не йти на поводі в американських уподобань того часу, Пітер все зробив по своєму – він зняв молодих моделей у білих сорочках. Спочатку його знімки не вразили редакцію і вони були опубліковані з відрізаними у моделей головами, але через кілька місяців після зміни керівництва журналу нова редакторка їх побачила і не тільки опублікувала повністю, але й виділила Пітеру Ліндбергу обкладинку, 20 сторінок і дала повну свободу дій.
Ця подія вважається революційною і позначила нові тенденції у фешн фотографії на кілька років уперед. Незабаром він робить обкладинку січневого номера 1990 р. для британського Vogue, з Linda Evangelista, Tatjana Patitz, Naomi Campbel, Christy Turlington і Cindy Crawford. Але 1990 знаменний появою такого поняття як супермодель.
Поп-співак George Michael, надихнувшись роботами Ліндберга для Vogue, зняв свій кліп Freedom 90, і слідом за ними Gianni Versace ознаменував початок епохи моделей-селебриті, які перевизначили образ сучасної нової жінки.
Публікації та виставки
Роботи Пітера Ліндберга публікувалися в Vogue, W, Wall Street Journal Magazine, The New-Yorker, Vanity Fair, Rolling Stone, The Face, Visionaire, Interview. В 1992 Harper’s Bazaar підписав з фотографом контракт і протягом 5 років майже всі його роботи публікувалися тільки в цьому журналі. Його тричі запрошували до створення календаря Pirelli у 1996, 2002 та 2017 роках. Фотографії Пітера знаходяться у постійній колекції багатьох художніх музеїв у всьому світі. Зокрема:
- Victoria & Albert Museum (Лондон)
- Centre Pompidou (Париж)
- Museo Thyssen-Bornemisza (Мадрид)
- Metropolitan Museum of Art (Нью-Йорк)
Персональні виставки проходили у Hamburger Banhof (Берлін), Bunkamura Museum of Art (Токіо), Музеї образотворчого мистецтва ім. Пушкіна (Москва), також брав участь у кількох групових виставках. Детальний список можна переглянути на персональному сайті фотографа. Видав кілька книг, перша з яких “Ten Women” побачила світ у 1996 році і розійшлася тиражем 100 000 екземплярів.
Сінематограф
1991 року Пітер Ліндберг почав шукати себе в кінематографі, знімаючи короткі документальні фільми. Першою його роботою став фільм Models, The Film. Наступний його фільм Inner Voices (1999) отримав престижну нагороду Best Documentary Prize у Торонто на міжнародному фестивалі. А фільми Pina Bausch, der Fensterputzer (2001) та Everywhere At Once (2007) були представлені на кінофестивалі у Каннах та Трібеку.
На завершення
Сподіваюся, читачеві було цікаво дізнатися деякі факти з життя цього талановитого фотографа, а тепер настав час насолодитися і його роботами!
До речі. На одному зі знімків, зробленому в 1988 для Comme des Garzons, Пітер Ліндберг зафіксував трьох роботоподібних моделей на тлі величезних парових машин. Цей образ став символом колосальних змін у культурі, політиці та промисловості, що відбувалися в Європі кінця 80-х років.
