І знову привіт! Сьогодні в циклі «Гуру фотографії» поговоримо про американську фешн фотографку – Дебору Турбевілль (Deborah Lou Turbeville). Їй практично поодинці вдалося перетворити фешн фотографію з чистої, світлої і стерильної на щось задумливо естетичне, темне, меланхолійне і наповнене чуттєвою дивністю. Її фотографії підкорили сторінки The New York Times, Vogue, Harper’s Bazaar, та Mirabella.
She didn’t like beautiful models. She liked models who were a little off
Хто така Дебора
Дебора народилася 6 липня 1932 року біля Бостона, штат Массачусетс. У юні роки Турбевілль захоплювалася танцями та акторською майстерністю в місцевих театрах. Її пристрастю була хореографія, костюми, декорації та читання класичної літератури. Ці її захоплення тісно переплетуться у подальшому розвитку як фотографа.
Після закінчення школи переїжджає до Нью-Йорка, де доля зводить її зі знаменитою модельєром Клер Маккарделл, з якою вона тісно пропрацювала протягом 3-х років. У цей період вона познайомилася з головним редактором Harper’s Bazaar та VOGUE. Співпрацюючи з цими журналами, її професійний шлях перетинався з Річардом Аведоном, Бобом Річардсоном, Діаною Арбус і незабаром її роботи стали впізнавані завдяки власному стилю.
Портрет американської фотографки та редакторки журналу Deborah Turbeville, одягнену у ребристий светр з високим горлом і кілька довгих намист, New York, 1976. (Photo by Bernard Gotfryd)
Не фешн фотограф
Дебора Турбевілль не любила, коли її називали фешном фотографом. Вона створювала естетичні візуальні ряди для іменитих дизайнерів, її техніка зйомки виходила за звичайні рамки світу моди, орієнтованого на продаж товарів. Її роботи часто не розуміли.
У середині 60-х Дебора влаштувалася редактором у відділ фотографії журналу Diplomat. Невдоволена роботою фотографів, вона вирішує самостійно провести фешн зйомку в Югославії, для чого купує фотокамеру. Незважаючи на те, що багато кадрів вийшли у розфокусі, журналу сподобалися знімки і він їх публікує. Ці фотографії потрапили на очі Річарду Аведону і він запросив Дебору відвідати його майстер-клас.
Стартом її кар’єри вважається 1975, коли для журналу VOGUE вона зняла серію робіт «Купальня». За словами Дебори, зйомка була важка. Але незважаючи на це, їй вдалося вихопити приховані бажання, негу, очікування, безнадійне ув’язнення з посиланнями до робіт Енгра та творів де Сада. Газета The New York Times зазначила, що ці фотографії дуже цікаві, і водночас вкрай суперечливі. У цей час з’являється термін у стилі Турбевілль – Turbeville-esque.
Полеміка навколо її творчості підштовхнула вести потайливий спосіб життя аж до смерті восени 2013 року, коли вона покинула цей прекрасний світ. Якщо бажаєте більше дізнатися про Дебору Турбевілль і про фешн фотографії в цілому, прочитайте книгу «Focus: The Secret, Sexy, Sometimes Sordid World of Fashion Photographers» Майкла Гросса, що побачила світ у 2016 році.
А зараз давайте насолодимося її роботами – похмурими; з натяком на примхливість; населені примарами; атмосферою елегантного занепаду; сором’язливості; почуття невпевненості, збентеження, ізоляції та самотності; ілюзією вторгнення у приватне життя та вуайєризмом.
