Продовжую знайомити допитливого читача з історичними документами дотичними до мистецтва фотографії. Сьогодні до вашої уваги пропонується робота інженера-механіка, пастора Тараса Коковського.
Чим у фотолабораторії Альфреда Сількевича в Тернополі займався ректор Львівської політехніки Август Фройнд?
У 60–х роках XIX століття зі Львова до Тернополя приїхав молодий фармацевт, магістр фармації, випускник Львівського університету Август Фройнд (1835-1892), уродженець польського міста Кенти, сферою виняткового зацікавлення котрого була хімія. Деякий час Август допомагав професору Леопольду фон Пебалю (1826-1887) в його дослідженнях покладів нафти в Галичині, її переробці, виробництві гасу. Відтак був винайдений бензол.
Так сталося, що для обдарованого науковця не знайшлося постійної роботи у Львові, а оскільки його дружина – Вільгеміна Сількевич була тернополянкою, подружжя вирішило замешкати в Тернополі. 1861 року Август влаштувався на роботу в одній з тернопільських гімназій і кілька років поспіль працював гімназійним викладачем, або, як тоді зазвичай казали, професором гімназії.
Львівська політехніка на рубежі XIX-XXст
Тернопільський період життя А.Фройнда не був тривалим, бо вже 1869 року його запросили викладати у Львові. Згодом він захистив докторську дисертацію у Лейпцигу, був призначений професором хімії у Львівській технічній академії (невдовзі Львівській політехніці), одночасно посів там посаду декана кафедри загальної та аналітичної хімії, а з 1878 року – факультету технічної хімії, кілька разів обирався ректором Львівської політехніки. Йому належать відкриття способу отримання триметилкарбінолу і триметилену. Завдяки його винаходу циклопропану тодішня медицина отримала спосіб знеболення за допомогою анестезії.
Тернопіль, вул.3 Мая
Однак, наразі нас цікавить тернопільський період життя А.Фройнда. Як відомо, чимало відомих винаходів були зроблені у різного роду «закапелках» та «комірчинах», не пристосованих для наукової праці. Як енергійний та завзятий науковець, А.Фройнд не міг обмежитись лише викладанням хімії гімназистам. І тут нагодився тернопільський фотограф Альфред Сількевич – власник фотографічного закладу в Тернополі відомого у 80–х роках XIX століття під назвою «Фотографія кабінетова» по вул. Пасаж Адлера (нині вул.О.Кульчицької).
Тернопіль, Пасаж Адлера
Власне, у фотолабораторії А.Сількевича А.Фройнд і проводив свої «хімічні дослідження», водночас допомагаючи А.Сількевичу провадити фотографічний бізнес. Його статті з’являються у знаному тогочасному австрійському виданні, присвяченому фотографії та фотографуванню під назвою «PHOTOGRAPHISCHE CORRESPONDENZ». Це унікальне видання започаткував 1864 року Людвіг Шранк (1828-1905) – австрійських фотограф, письменник і композитор. Видання призначалось для фотомитців–практиків, з наголосом на композиції та різних жанрах фотографії, практичних аспектах фотографії, як образотворчого мистецтва. Станом на 1888 рік журнал став найвідомішим тогочасним виданням у галузі фотографії. У 1902 році видання змінило назву на «PHOTOGRAPHISCHE KORRESPONDENZ».
У фотолабораторії А.Сількевича А.Фройнд працював, зокрема, над отримання світлочутливого покриття на фотопапері з використанням колодію. Невдовзі здобутки молодого хіміка помітили знані фахівці у цій галузі. Винаходи вченого почали широко застосовуватись у фотографії. Таким чином, завдяки А.Фройнду Тернопіль безпосередньо причетний до світових фотографічних досягнень. Він також був автором одного з перших підручників хімії для гімназій під назвою «Zarys chemii do użytku szkół gimnazyalnych» (1883).
Наразі, повернемось до Альфреда Вероша Сількевича, його біографії та фотографічної діяльності на теренах Тернопілля і поза ними. За даними одних джерел А.Сількевич народився в Тернополі 1845 року, інші джерела вказують на 1844 і навіть на 1855 рік. Також різняться й дати його смерті – 1902 або 1903 рік.
Батько А.Сількевича був військовим, отож сім’я часто переїздила з місця на місце. Альфред нерідко супроводжував батька під час його службових відряджень до Львова, Праги, Відня, Кракова та інших міст тодішньої Польщі. Кмітливий хлопчина цікавився новітніми винаходами свого часу, з–поміж яких дуже вирізнялось фотографування. Воно відразу зачарувало хлопця. Він твердо вирішив опанувати це нове мистецтво, котре згодом стане для нього фаховим ремеслом і назавжди закарбує в пам’яті тернополян його ім’я, як одного з кращих тернопільських фотографів того часу. Власне, зокрема завдяки Альфреду Сількевичу в Тернополі та краї утверджувалось неймовірно популярне тоді мистецтво фотографії. Він став одним із небагатьох фотографів, котрі успішно працювали в цій царині практично до кінця життя.
Першу фотокамеру, необхідне фотографічне обладнання, хімікалії тощо Альфреду допоміг придбати батько, а вони коштували чимало. Юнак студіював фотосправу як самостійно, так і при допомозі фахівців. Перші його світлини, зроблені в Тернополі, за різними джерелами датуються 1865-70 роками, що свідчить на користь дати його народження – 1844 чи 1845 рік.
У 80–тих роках XIX століття А.Сількевич вже є відомим фотомайстром у Тернополі та на Тернопіллі. Деякі джерела повідомляють, що свою першу фотостудію він відкрив 1876 року не в Тернополі, а в Новому Сончі – місті на півдні Польщі, розташованому у краї, широко знаному нині, як Лемківщина.
Фотосалон А.Сількевича в Тернополі містився в кам’яниці по вулиці 3 Мая, 30 (згодом тут облаштується фотоательє іншого відомого тернопільського фотографа Б.Калішевського). У 1881-1882рр. А.Сількевич відкриває фотоательє під назвою «Фотографія кабінетова» в Пасажі Адлера. До слова, на той час Пасаж Адлера був одним із найпрестижніших місць в Тернополі. Тут розміщувались відомі в місті заклади – кравецькі майстерні, салони, наукова читальня, редакції газет тощо. Міська еліта та богема любила тут проводити дозвілля.
Дозвіл на відкриття фотоательє видавався міським магістратом, його власник мусив мати відповідний патент, вчасно сплачувати податки. Судячи з того, що в Альфреда Сількевича була філія в Золочеві, а також фотоательє у Новому Сончі, він був доволі успішним підприємцем. Окрім салонних фотографій, він також зазначається у джерелах, як автор світлин для цвинтарних пам’ятників.
Згідно з польським джерелом «Spis imienny ludności zamieszkałej w Tarnopolu» Альфред Сількевич у 90–х роках XIX століття числиться в Тернополі у домі під номером 30. А у домі під номером 698 мешкала Антоніна Сількевич (наразі родинні зв’язки між ними треба досліджувати).
Крок за кроком А.Сількевич вдосконалюється, як майстер фотографії, його клієнтура і популярність зростають. 1882 року в Тернополі вийшла друком добірка його світлин під назвою «Пам’ятки Сенявських в Бережанах», завдяки котрій до нас дійшли унікальні зображення Бережан та Бережанського замку. А.Сількевич стає автором унікальних світлин цілої низки визначних постатей того часу, громадських та політичних діячів, митців, службовців, посадовців, міщан Тернополя. Він володіє мистецтвом віддзеркалення за допомогою світлин характеру та внутрішнього світу людини, вміє тонко передати природні людські почуття та емоції. Люди на його світлинах наче оживають.
Альфреду Сількевичу належать світлини нашої славетної примадонни Соломії Крушельницької (1872-1952), її подруги Климентини Кузьми, першого українського бурмістра Тернополя Володимира Лучаківського (1838-1903), низки артистів мандрівного театрального колективу «Руська бесіда» – Іванни Біберовичевої, Антоніни Осиповичевої, Іванни Стефуракової, Кароліни Клішевської, Андрія Стечинського, Антона Клішевського та інших.
Ми завдячуємо А.Сількевичу унікальним та безцінним виданням – колекції світлин селян із різних регіонів Галичини і Буковини в національних строях. Світлини були зроблені 1887 року під час проведення в Тернополі Другої крайової етнографічної виставки, котра влаштовувалась з нагоди відвідин Тернополя та краю австрійським архикнязем і престолонаслідником Рудольфом Габсбургом (1858-1889).
Новий (Старий) парк у Тернополі
У парку, відомому нині під назвою «Старий парк» (тоді Новий) були встановлені автентичні селянські помешкання з Поділля, Надбужжя, Гуцульщини і Подністров’я. Зробити світлини різних етнічних груп українців А.Сількевича запросив відомий галицький меценат, землевласник, громадський та культурний діяч Володислав Федорович (1845-1917). Разом із професором Олександром Барвінським (1847-1926) вони очолили український комітет з підготовки виставки.
На світлинах А.Сількевича 1887 року зображено селян із 37 повітів та 49 сіл в національних строях, зокрема з с.Микуличин (Наддвірнянського повіту) с.Кропивник (Дрогобицького), с.Іспас (Вижницького), с.Чесник (Рогатинського), с.Берлин (Бродівського), с.Підгірці (Золочівсьного), с.Серафинець (Городенківського), с.Куликів (Жовківського) та інших. Тернопілля представлене 14 селами – Добровляни, Гермаківка, Сеньків, околиць Теребовлянщини, Бережанщини, Збаражчини, Чорткова. Художник Є. Глоговський за допомогою фарб додав чорно–білим світлинам А.Сількевича трохи кольору для більшої привабливості. Загалом було підготовлено три примірники фотоальбому. Два з них нині зберігаються у Львові – в Етнографічному музеї та Бібліотеці імені В.Стефаника. Третій примірник знаходиться у Празі (його за порадою І.Франка придбав визначний чеський етнограф, дослідник українського побуту, фольклору в Галичині Франтішек Ржегорж (1857-1899) і передав до Національного музею).
Конкурентом А.Сількевича у Новому Сончі був фотограф на ім’я Міхал Фрідман. «Битву» за фотографічний ринок у місті та теренах, власне, розпочав Фрідман. Щоб втримати своїх клієнтів і самому втриматися на ринку, який стрімко розвивався, він вирішив знизити тарифи на свої послуги. До такої речі він вдався вперше. Згодом ціну на фотографії знизив також А.Сількевич. Фрідман знизив вартість світлин вдруге, відтак шість світлин у нього коштували 1,2 злотих. Не витримавши конкуренції М.Фрідман залишає Новий Сонч і продає своє фотоательє Юзефу Захарському (1874-1946). Натомість А.Сількевич перебирається до Тернополя, де у 1902 чи 1903 році його життя добігає кінця. Фотоательє «Яніна» дісталося в спадок учневі А.Сількевича – Ігнацію Стаднику і невдовзі стало найвідомішим у регіоні. Невдовзі І.Стадник став власником ще одного фотоательє в місті по вулиці Шуйського, 5 (інтер’єр оформив відомий віденський художник Андреас Вейт), а також відкрив філії у містечках Криниці та Горлиці.
Що ще нам відомо про А.Сількевича та А.Фройнда? Як ми вже згадували, А.Фройнд був одружений на Вільгеміні Сількевич. У подружжя було троє дітей – донька Корнелія, сини – Станіслав і Мечислав. Мечислав Фройнд пішов слідами батька і став фармацевтом, працював у Львові, Лопатині, Станіславі тощо. Згідно даних генеалогічного джерела GENI.COM Вільгеміна Сількевич народилася 1841 року і померла 1879 року. В яких родинних стосунках вона перебувала з А.Сількевичем – треба досліджувати, однак вона, вочевидь, не могла бути його донькою, як дехто вважає, бо сам А.Сількевич народився 1844 чи 1845 року. У Тернополі фотоательє А.Сількевича якийсь час винаймав Ян Кшановський – фотограф із Чернівців, що співпрацював із Теодозієм Багриновичем.
Фотолабораторія XIX ст
Август Фройнд відійшов до вічности в лютому 1892 року у Львові. Під час велелюдного похорону з ним прощалася вся львівська академічна спільнота та високі державні чини на чолі з губернатором Галичини – графом Казімєжем Бадені (1846-1909). Покійного поховали на Личаківському цвинтарі. Світлини А.Сількевича досі вражають нас неймовірним магнетизмом і позачасовою присутністю. Над ними час не владний.
