Теоретик мистецтва фотографії - Андреас Фейнінгер

З камерою в руках я не знаю страху

Хорошого дня. Сьогодні буде особливо цікаво! Дана публікація з циклу «Гуру фотографії» присвячена найталановитішому фотографу – Андреасу Фейнінгеру (Andreas Feininger), саме тому вона починається з однієї з його найсильніших фраз. Він вважається видатним фотографом ХХ століття, блискучим теоретиком.

Пару слів про Андреаса Фейнінгера

Андреас народився в Парижі, в сім’ї німецької єврейки Юлії Берг та американського художника Ліонеля Фейнінгера 27 грудня 1906 року. Його батько був викладачем у знаменитій школі Баухаус (Bauhaus). У 1908 році сім’я перебралася до Берліна, а в 1919 до Веймара, де його батько і влаштувався викладачем у новостворену школу будівництва та художнього конструювання.

У 16 років покинув школу і пішов навчатися до Баухауса, який закінчив у 1925. Після цього вивчав архітектуру. У цей час також захопився фотографією, під чуйним керівництвом свого сусіда та викладача Баухауса Ласло Мохой-Надь. Близько року пропрацював асистентом у Парижі знаменитий архітектор Ле Корбюзьє.

В 1936 остаточно кинув архітектуру і перебрався в Стокгольм, де зосередився на фотографії. А 1939 року, після обмеження шведським урядом прав іноземців емігрував до США. І цього ж року опублікував свою книгу “Нові шляхи у фотографії”. Деякий час працював як фріланс фотограф, а з 1942 року почалося його 20-річне співробітництво з журналом LIFE. Для цього журналу він зробив сотні визначних знімків, чимало з яких побували на обкладинці.

1966 року Американське фотографічне співтовариство нагородило Андреаса Фейнінгера найвищою премією ім. Роберт Ліветт. Також у 90-х роках отримав нагороди від міжнародного центру фотомистецтва та німецької фотографічної асоціації.

Творчість Андреаса та його внесок у фотографію

Фотографія, виконана згідно з усіма технічними вимогами, може бути нудною.

Андреас Фейнінгер у своїй творчості часто експериментував та шукав новаторські способи зйомки. Він був видатним теоретиком мистецтва фотографії, приділяв пильну увагу технічній та теоретичній складовій, і з цієї причини дана цитата виглядає оксюмороном… але мабуть Андреас недарма її сказав. 🙂

Освіта архітектора суттєво вплинула на його творчість, і знайшла вираження у закоханості у міський пейзаж та архітектурній химерності знімків. Роботи Андреаса побудовані з усвідомленням тривимірного простору та залишають свій слід у пам’яті глядача надовго. Наприклад, велику популярність здобули фотографії буденного життя на вулицях Нью-Йорка. Неймовірні лави хмарочосів, що зображають естетику міських пейзажів; вулиці і бульвари, що йдуть вдалину, майстерно передавали урбаністичну міць мегаполісу і вражали глядачів своєю геометричністю і масштабом. Глядачів зачаровують масивні залізобетонні конструкції, що майстерно поєднуються зі склом і каменем, з вкрапленнями автомобілів, мостів і мешканців, що поспішають. Інший сюжет, що часто зустрічається, серед його робіт – природа і наука, виражена в рослинах, мінералах, черепашках і кістках. Людей та портрети Андреас знімав дуже рідко, як і оголену натуру. Фейнінгер багато експериментує з фотографією: займається соляризацією, рельєфністю та ретикуляцією; шукає оптимальний баланс між об’єктом у фокусі та перспективою. Відмінною рисою робіт Андреаса Фейнінгера стала геометрична досконалість, дотримання пропорцій, порядок та чарівність симетрії.

Як було сказано вище, він рідко знімав людей, але істотний внесок у популярність фотографа зроблено завдяки знімку Денніса Стока (Dennis Stock), американського фотографа та журналіста, який тримає поряд зі своїм обличчям фотокамеру. Кадр, знятий в 1951 році, Андреас назвав “Фотожурналіст” і виконав у досить незвичайній футуристичній манері.

Фейнінгер був переконаний, що камера досконаліша за людське око. Фотограф здатний контролювати зображення, як і художник: світло і тінь, форму і простір, колір і текстуру, рух і настрій, але тільки композиція залишається незмінною. Андреас вважав за краще знімати те, що знаходиться поряд на короткофокусні об’єктиви, а те що далеко – на довгофокусні і робити панорами.

Деякі публікації Андреаса

Роботи та теоретичні матеріали Фейнінгера й дотепер надихають нові покоління фотомайстрів на творчі експерименти. На його думку, щоб зберегти свою індивідуальність і не копіювати роботи колег, кожен фотограф має бути незалежним, не боятися ризику та експериментів, а не прагнути схвалення натовпу. Повний перелік його книг та альбомів можна подивитися у вікіпедії, тут наведемо найцікавіші публікації.

Advanced Photography – Вдосконалення у фотомистецтві. 1952г.
The Color Photo Book – Книга про кольорову фотографію. 1969г.
Feininger on Photography – Фейнінгер у фотографії. 1949г.
The Complete Photographe – Повний курс фотографії. 1965г.

Серед альбомів критики відзначають: The World Through My Eyes: 30 Years of Photography – Світ моїми очима: 30 років у фотографії. 1963г., The Mountains of the Mind – Вершини розуму, The Anatomy of Nature – Анатомія природи. 1956г., New York – Нью-Йорк. 1964г., Trees – Дерева. 1968г., Forms of Nature and Life – Форми природи та життя. 1966г., Shells – Мушлі. 1972г.

Андреас Фейнінгер став одним із найцікавіших фотографів ХХ століття. У 1983 році BBC зняло серію документальних фільмів Master Photographers, одна із серій якого присвячена Андреасу. Його знімки є зразком для наслідування, навчання та натхнення одночасно. Давайте їх подивимося, але на завершення статті ще одна його чудова цитата:

Photographers — idiots, of which there are so many — say, “Oh, if only I had a Nikon or a Leica, I could make great photographs.” That’s the dumbest thing I ever heard in my life.