Салют! У цій статті ознайомимося з екстраординарним напрямом фотографії – астрофотографією. Людині властиво дивитися в небо ще з давніх-давен, спостерігати і помічати певні закономірності. Сьогодні цей напрямок має дві прикладні цілі – наукову та художню. Перший аспект нас не цікавить у рамках цієї статті – так що поринемо суто в естетичну сторону, не забуваючи приділяти увагу технічним нюансам.
Своїми секретами роботи з нами поділиться Сара Вагер (Sara Wager), яка провела незліченні години, фотографуючи космічний простір. Вона поєднує в собі пристрасть, технічну грамотність та неймовірне терпіння, що дозволяє їй приносити у звичайний світ свої казкові знімки далекого космосу. Найбільше Сара любить фотографувати туманності, а використовуючи кілька фільтрів, їй вдається отримувати надзвичайно барвисті знімки.
Для створення захоплюючих астрознімків доведеться трохи розщедритися на обладнання (телескоп, перехідник від окуляра на байонет фотокамери) та вивчити технічну сторону питання. В астрофотографія зазвичай використовуються тривалі витримки (від декількох хвилин до декількох годин). Оскільки наша планета обертається навколо своєї осі, то всі об’єкти небосхилу “мандрують” по ньому. Логічно приходимо до висновку, що за таких умов ми отримаємо розмазаний кадр якщо зніматимемо зі штатива, а значить нам потрібно пристрій, що “стежить” за обраним небесним тілом. Процес відстеження небесного тіла називається гідуванням (точне позиціонування телескопа по опорним зіркам, необхідне, поряд із компенсацією добового обертання Землі, для астрофотографії та інших завдань оптичної астрономії). Цей механізм може бути вбудований у телескоп або використовуватися як самодостатній механізм з ручним або комп’ютерним керуванням, до якого кріпиться телескоп і фотокамера.
Сара стверджує, що для отримання хорошого знімка, головну роль відіграє не телескоп, а якраз спосіб кріплення камери до нього та надійна опора, яка дозволяє відстежувати небесні об’єкти та виключити можливі вібрації. Для своєї роботи вона використовує комп’ютерне забезпечення, яке дозволяє орієнтуючись на дані допоміжного телескопа і камери, коригувати зміщення основного телескопа. Також для зйомки вона використовує спеціальну фотокамеру з CCD матрицею та системою охолодження для зменшення шумів. Перед матрицею відсутній фільтр Байєра, що суттєво покращує якість знімка, але робить його… чорно-білим. З цієї причини Сара використовує різні кольорові фільтри, а отримані монохромні знімки поєднує у фотошопі у кольорове зображення.
Витримка кожного знімка становить 30 хвилин. Кінцевий оброблений кадр може містити до… 40 годин. А щоб від ночі до ночі і з року в рік Сара могла “повернутися” в ту ж точку, вона використовує спеціальне програмне забезпечення. Постобробка в графічному редакторі займає в неї залежно від складності знімків від кількох годин і до кількох днів.
Як ви могли переконатися, шановні читачі, астрофотографія це не тільки цікавий напрямок у фотографії, а й досить складний з технічної точки зору. А для тих, хто тільки мріє зробити перші кроки у світ фотомистецтва – приходьте навчатись у київську фотошколу.
