У першій частині статті ми досліджували властивості світлової плями, а зараз настав час вивчити філософію та алгоритми побудови світлової схеми. Як говорилося раніше, будь-яка світлова схема – це результат взаємодії всіх джерел світла на знімальному майданчику. Вміння правильно розмістити всі джерела, використовувати доречні світлоформуючі насадки і є показником майстерності студійного фотографа.
Отже, за функцією існує 5 типів джерел світла. Не обов’язково всі їх одразу використати, та й не рідко буває, що одне джерело світла виконує кілька функцій, а іноді й навпаки! Від розуміння суті типів джерел залежить, наскільки свідомо можемо працювати зі світлом.
Ось вони:
- Малюючий
- Заповнюючий
- Моделюючий
- Фоновий
- Контровий
Положення та напрямок джерела світла
Основні критерії: висота, положення та кут. Зміна цих параметрів впливатиме на світлову пляму, її жорсткість, контрастність, яскравість тощо. Розуміння того, як розмістити джерело світла говорить про кваліфікацію фотографа та вміння керувати світлом. Це одна з ключових навичок, які необхідно в собі розвивати. Основний спосіб навчитися цьому, окрім індивідуальних занять, це практика – знімати, аналізувати отримані знімки та знову знімати.
Малююче світло
Це основа основ! Саме з нього починається побудова світлотіньового малюнка та схеми розташування джерел світла. Наскільки вміло буде розставлено світло, залежить подальший обсяг ретуші (зокрема виправлення помилок та косяків).
Зазвичай, на знімальному майданчику одне джерело малюючого світла (сонце ж одне, правда?). Саме з цієї причини в студії для створення цілісної картини використовують одне джерело малюючого світла. Так, це може бути деяка група джерел світла, але вони знаходяться в одному місці, мають однаковий напрямок. В іншому випадку ми отримаємо какофонію зі світлих та тіньових ділянок.
Найчастіше, що малююче світло розташовується вище за рівень очей моделі і створює цілісну світлову картинку. Низьке розміщення світла негативно позначається на естетиці моделі та використовується вкрай рідко. Крім цього, низьке розташування малюючого світла дає непередбачувані тіні на фон і навколишні предмети. Тому, в 99,9% випадків ставимо джерело світла вище за рівень очей моделі і творимо. Залежно від завдання нам може знадобитися рівномірно розподілити світло по всій моделі, або навпаки, створити пляму яскравості. Друге завдання досить просте, а ось рішення першої може спричинити труднощі. Як рівномірно розподілити світло за моделлю розповім трохи пізніше в окремій статті.
Існує 3 основні зони розташування малюючого світла – фронтальний, бічний та контровий. У кожній із цих зон джерело може бути розташоване над, на або під рівнем очей. Зазвичай, залежно від зовнішніх рис обличчя, моделі вибираємо розташування і висоту таким чином, щоб отримати красиві тіні на обличчі. З метою вивчення характеру світлотіньового малюнка, рекомендується посадити модель і покрутити навколо неї джерело світла, і подивитися, як змінюється характер зображення.
Окей, з розташуванням джерела та інтенсивністю освітлення визначилися, тепер необхідно вибрати жорсткість освітлення. Як згадувалося в першій частині статті, цей параметр залежить суто від поставленого завдання та естетичних уподобань фотографа. Подобаються тіні і хочемо підкреслити текстуру шкіри – жорстке світло нам на допомогу, а якщо навпаки потрібно згладити недоліки і отримати розтушовані межі тіні, то використовуємо м’яке світло.
Загалом, це все, що потрібно знати при розборі світлової схеми. Оперуючи чіткими поняттями, ми можемо коректно висловлюватися, наприклад, одне жорстке джерело малюючого світла, з широкою світловою плямою рівномірно розподілений по моделлі, знаходиться збоку на середній висоті. Інші моменти стосуються вже естетики та вашого бачення світу, і саме вони формують індивідуальний почерк автора.
Заповнююче світло
Він виконує одну єдину функцію – регулює контрастність малюючого світла. Іноді виникає необхідність збільшити контрастність малюючого світла, ось тоді вдаємося по допомогу до прапорів і прибираємо всі можливі рефлекси, а розмір світлової плями робимо таким, щоб він висвітлював модель і мінімально потрапляв на фон. А ось знизити контрастність малюючого світла необхідно майже завжди – і ось тут вміння працювати з заповнюючим світлом вкрай важливо.
Яким же має бути заповнююче світло? Насамперед воно повинно бути максимально м’яким, як би огортати модель. По-друге – воно не повинно створювати додаткових тіней, а значить перебувати якомога ближче до осі об’єктива фотокамери. Одним з універсальних рішень є направлення джерела світла на білу стіну та/або стелю, відбившийся промінь створює величезну м’яку світлову пляму, що рівномірно висвітлює весь знімальний майданчик. Іншим лайфхаком може бути використання 2-х софтбоксів позаду фотографа рознесених на деяку відстань – вони теж створять велику сяючу поверхню м’якого світла.
Фонове світло
На фотографії крім основного об’єкта зйомки важливу роль відіграє навколишнє середовище, і тло як один із її складових елементів. Фотограф повинен відповісти на питання – як модель пов’язана з тлом? Відповіддю це питання буде те, як малююче світло висвітлює фон: модель впритул до тла – все елементи практично рівномірно освітлені; відсунули модель на кілька метрів – тло практично не висвітлюється. Якщо у світловій схемі присутнє заповнююче світло, то воно так само зробить свій внесок у освітлення фону. І тільки якщо у вас чорне тло, розташоване досить далеко, то тоді воно залишиться незмінним. Хоча, у фотографії абсолютно чорне тло (RGB 0, 0, 0) використовується рідко, все ж таки хоч мінімум інформації, якийсь градієнт там має бути.
Для того, щоб висвітлити фон і використовується фонове світло – воно завершує світловий малюнок, домальовує необхідні штрихи. Такими штрихами можуть стати коло, овал, градієнт, лінія чи плями. Фонове світло створює об’єм і додає контраст по відношенню до основного малюнка, завершує композицію та відриває фон від моделі. При використанні фонового світла варто звернути увагу на його форму – несиметрична (по горизонталі) пляма світла за моделлю впадає у вічі.
Якщо фон не має текстури, зазвичай використовують рефлектори, оскільки з ними легше керувати діаметром світлової плями (одягли стільники або дифузний фільтр). Потрібний вертикальний градієнт – світимо зверху вниз, хочемо лінію чи плями – робимо маску (з картону чи пластику) та поміщаємо на відстані від рефлектора. Чим ближче до тла – тим різкішими будуть лінії.
Моделююче світло
Це тип світла, який виділяє окрему ділянку, надає фотографії об’єму, створює відблиск. Даний тип джерел характеризується основним правилом – це не малююче, не фонове і не заповнююче світло. Наприклад, коли за моделлю ставимо стрипбокс, щоб промалювати тонку смужку світла по контуру її тіла і відірвати від фону – це і буде моделюючий світло. Або коли тубусом світите на інструмент музиканта і створюєте світловий відблиск – це теж моделююче світло.
Існує кілька основних рекомендацій щодо використання моделюючого світла:
- Він повинен гармонійно доповнювати існуючу світлову схему, а не виправляти її. Принцип побудови світлової схеми починається з малюючого – фундаменту і йде по етапах до заповнюючого, фонового і моделюючого. Адже будуючи будинок ми не починаємо з даху.
- Моделююче світло працює “точково” – висвітлює лише необхідні ділянки, і не впливає на інші області знімка.
- Потужність моделюючого світла має бути меншою, ніж малюючого, в іншому випадку він здатний на себе відвернути увагу глядача.
Контрове світло
Контрове джерело світла в залежності від побудованої світлової схеми може бути різновидом як малюючого, так і моделюючого. Але основна його властивість – він розташований за моделлю на одній осі з об’єктивом. Створює підсвічений контур навколо моделі. Зокрема, таке освітлення підходить для створення силуетної фотографії.
Мабуть, це все – з теорією світла ознайомилися – настав час приступати до практики!
