Вітаю. Сьогодні в рубриці «RC.Incubator» знову говоритимемо про об’єктиви, а точніше, про деякі оптичні параметри, які ми спостерігаємо на готовій фотографії. Якщо вам цікаво в процесі навчання фотографії дізнатися, за що люблять боке, чому хроматичні аберації псують картинку і де доречне віньєтування, то сміливо читайте цю статтю!
Боке та його вплив на сприйняття кадру
Термін “Боке” з’явився нещодавно – в 1997 році за активного сприяння журналу Photo Techniques. Дослівно з японської цей термін перекладається як розмитість, нечіткість і описує суб’єктивні художні якості не різкої частини фотографії, що опинилась поза зоною фокусу (ГРЗП). При цьому яскраві плями та джерела світла зазвичай мають форму кола, але безпосередній вплив на форму плями має діафрагма – кількість пелюсток, ступінь їхньої відкритості та наявність спеціальних фільтрів з отворами довільної форми (напр. серце, зірка тощо).
Для того щоб отримати це саме боке на знімку нам знадобиться виконати кілька умов. Вони варіабельні та залежать від бажаного кінцевого результату.
- повністю розфокусований кадр
- відкрита діафрагма (прикрита діафрагма даватиме багатокутник, кількість граней якого відповідає кількості пелюсток)
- наявність фонових / контрових джерел(а) світла
- при зйомці різкого об’єкта, за ним має бути достатньо простору, що знаходиться поза зоною ГРЗП (цей простір індивідуальний для кожного об’єктива)
Доцільність створювати боке на знімку залежить від вашого задуму та почуття прекрасного, і не має значення в який час доби проводити зйомку. Дуже красиві знімки з цим ефектом виходять у “золотий час” – на світанку та заході сонця, а також при нічній зйомці на вулицях міста. Незважаючи на те, що гарне боке можна створити будь-яким об’єктивом, але використовуючи світлосильну оптику (f/1.2 – 2.0) це зробити набагато простіше, так само бажано мати “фікс”, а не “зум” об’єктив. Фокусна відстань бажано від 50 мм і більше (адже чим вона менша, тим більша зона простору, що різко зображується, а відповідно тим складніше отримати боке на задньому плані). Не забувайте – це загальні рекомендації і для конкретної нагоди вони можуть бути частково не застосовні, тому експериментуйте і все вийде!
Ваші перші 10 000 фотографій – Ваші найгірші
За що ми не любимо хроматичні аберації
Якщо попередня характеристика об’єктива була скоріше дуже суб’єктивною і описувала “ступінь краси” знімка, то хроматичні аберації (ХА) річ цілком реальна, її можна виміряти і вона негативно впливає на знімок. Щоб пояснити суть цього явища, доведеться трохи заглибитися в оптику, але ті, хто добре вивчав у школі, фізику цілком можуть пам’ятати про це явище. Хроматична аберація оптичної системи обумовлена залежністю показника заломлення середовища від довжини хвилі пучка світла, що проходить через неї. Кажучи простіше – біле світло розкладається на спектр і виходить ефект веселки. А так щоб зовсім зрозуміло – фокусна відстань лінзи – це усереднена фокусна відстань для різних довжин світлових хвиль (різних кольорів). Для боротьби з цим явищем використовують спеціальні ахроматичні лінзи, які зводять його до мінімуму. Як ви зрозуміли, цей артефакт притаманний будь-якій оптичній системі, у дорогих об’єктивах він менш виражений, у дешевших помітніше.
Як можна здогадатися, чим сильніше заломлюється світло, тим інтенсивніше проявляється цей ефект. Промені, що проходять крізь скло ближче до оптичної осі, спотворюються слабше, а значить якщо під час зйомки ви прикриєте діафрагму, то зменшите прояв хроматичної аберації. Сучасні об’єктиви досить хороші і на більшості своїх знімків ви не помітите цей дефект, тому не варто сильно переживати. Але на деяких знімках хроматичні аберації будуть дуже добре видно, незалежно від “крутості” об’єктива. Зазвичай вона виникає на дуже контрастних межах – наприклад, навколо гілок дерев сфотографованих на тлі яскравої будівлі, хмар і виглядає як кольорова облямівка фіолетового, зеленого, іноді червоного кольору. Так само на цю “хворобу” страждають ширококутні об’єктиви, і там роздивитися ХА досить легко.
Як висновок можна сміливо стверджувати, що сьогодні боятися ХА не варто, тим більше, що в графічних редакторах їх досить просто компенсувати (як це зробити ви можете дізнатися на одному із занять на курсі фотографії).
Яка з моїх фотографій найулюбленіша? Та, яку я збираюся зняти завтра
Віньєтування – так чи ні?
Ще одна властивість об’єктива – віньєтування або “віньєтка”. Термін походить від французького Vignette – рамка, що закриває зображення по краях. Віньєтування це зниження яскравості зображення від центру до його країв. Воно виникає внаслідок конструктивних особливостей оптики. Відверто кажучи, кожен об’єктив дає зниження яскравості до країв зображення. Але як знаємо, зображення, що потрапляє на матрицю є коло описане навколо прямокутника (матриці). І чим більша різниця в розмірах між цими “фігурами” (що більша відстань від країв прямокутника до кола), тим слабше виражена віньєтка. Думаю, ви здогадалися, щоби зменшити прояв цього ефекту можна прикрити пелюстки діафрагми. А у графічному редакторі пост обробки зображень (напр. Adobe Lightroom) можна на програмному рівні прибрати цей ефект, у чому дуже допомагають встановлені профілі для кожного об’єктива.
Саме по собі затемнення зображення по краям не є крамольним і іноді фотографи навмисно посилюють цей ефект, адже він дозволяє за рахунок різниці в яскравості виділити важливий об’єкт у центральній частині зображення. Переважно, штучну віньєтку накладають під час обробки на портретні знімки. А ось наскільки вона доречна у кожному конкретному випадку вирішувати вже вам, і тут важливо не перестаратися 🙂
Видатна фотографія – це глибина почуттів, а не глибина різкості
